[Антуанетта]

Ира, сумка необычная такая

меня волнует скрап-альбом как с ним обстоят дела?))

[Zirochka]

Ирочка, какая ты умница! А у меня с наступлением теплых деньков времени на рукоделие не хватает. Все на улице находимся.

[Umnica]

Ира, ты такая рукодельница! Я всегда восторгаюсь такой кропотливой работой, супер!

[Pannochka]

Надо бы дневничек обновить...
А как-то и нечем из рукотворного crys
Альбом не клею, потому что лето - окно, под которым с одной стороны спальня, а с другой у меня рабочее место - открыто. Шуршание спать родственникам не даёт
Бвлетки вяжу... Вредные такие, сопротивляются...
Ночи отбирают всякие мелочи как-то: подклеить заколочку, попилить ногти, поискать сотый раз узорчик, перечитать новости на форумах

но недавно нашла кое-что, чем тоже захотелось поделиться
Оно вроде и не рукоделки, ну пусть будет тут (рука ж писала )

Словом, нашла я у родителей блокнот старый со всякими писульками. Некоторые повеселили, например запись "бюджета" от 2002 года - "45 грн - торт и бутылка вина на ДР в группу"
а некоторые прямо огорошили - я ж стихи писала когда-то!
какие-то из них читать смешнее, чем бюджет образца 2002, а какие-то так ничё

А дайте я тут их "опубликую"
тоже ж Панночкины недоделки (если стихи не читаются - они и не стихи вовсе)

[Pannochka]

В соновном сопли-слёзы, ну ничего, потЕрпите

эти писались ныне дорогому мужу, когда он ещё студентом работал ночью, а я как Ярославна ждала его у окошка

Вечір, коли ми не разом
Я вікно розчиню - і небесний легенький серпанок
Мені лагідно вечір накине на плечі самотні
Не побачу, як завтра тебе поцілує світанок
Гляну в очі зіркам - а без тебе там темна безодня

Я туманом молочним умила би їм оченята
Щоб наснага весни там ясніла - не смуток солоний
Як я хочу у місяця сяйва в зіницях узяти
І тобі його вилити в рідні до болю долоні

Я б тебе обіймала - та поруч лиш хмари байдужі
Цілувала б тебе - але тут лише морок пихатий
Я вікно відчиняю - і просто навиворіт душу
Я питаю в зірок - як же можна тебе не кохати?
 квітень 2002

[Ganusia]

Жду

[Pannochka]

А этот помню когда писала. В тот день наш контингент из Ирака вернулся. (и не всё-равно ж было )
это для тех, кто совсем уснуть не может. Пока дочитаете - уже и хрррррррррр


Розмова з лісом
Я прийшов.
            Вибачай, налякав твоїх сонце-зайців,
І вже велич соснову у груди набрав - зашуміло!
Не обтерлись підошви від горя багдадських пісків
Я їх змию росою. Дивись, аж в зіницях змокріло.

Не впізнав ти мене в камуфляжі чужої війни
заховав ти від мене дитинства мого самоцвіти
Брате Вітре, зніму чоботища - зі мною гайни
щоб впізнав мене Ліс, щоб за мене він  зміг порадіти

Відведи мене, Пралісе, стежкою давніх надій
не у кляте шатро - у омріяну снами хатину
Здрастуй, мамо, поглянь, за кривавий вогню буревій
Я тобі вторгував порятунок єдиного сина

Я ганявся за долею, ліз до шайтана на ріг
А вона залишилася вдома - де ліс і криниця.
там де рідні вглядалися у перехрестя доріг
й шепотіли заклякло "Верніться, верніться, верніться..."

Больше всего меня поразило, что я сама не заметила, когда меня перестали "цеплять" эти телячьи нежности. И почему сейчас, думая о тех парнях, я представляю не то, как они возвращались в родной дом и слёзы на порогах лили, а что они лишились высокооплачиваемой работы (ну может слезы-то и лили по этому поводу).И это раньше я была такая наивная или сейчас такая жестокая?
Или просто повзрослела Ира...

А тогда ж я по этому поводу такую "чушь прекрасную" несла


Я десь там ще лишаюся й досі -
                                           десь там
Де лиш небу - все серце,
                            долоні - вітрам
Де блищали перлини
                         барвистих півснів
де для мене світанок життя заяснів
І коли доведеться
                     покинуть той край
Ти хоча б з моїх снів,                   
                                 синя юнь,
                                         не зникай!
Бо з тобою від мене
                         втечуть в небуття
мої мрії
        наснага
                  любов
                            і життя

[Ksana]

Ира ты была максималисткой наверное такие грустные стихи

[Pannochka]

Це точно!!! страсті-мордасті

Ну и наостанку таке, що я й сама не збагну, як воно з мене написалося

Брали і їли з повного кошика
Плоду духмяного
А озирнулися - сад перетрощено
Гілля поламане

Вогко живиця стікає по стовбуру
(Ми ж були чистими!)
Сором багряні ховає під ковдрою
Краплі-намистини

Що ж не помітили ми червоточини
Голодом злякані?
В кисільному березі річки молочної
Сіли й заплакали

Если б не боялась давать виршикам названия (мне кажется, когда есть название - это ограничивает в восприятии) - назвала б его "Гріх". Да и в конце-концов у настоящих книжечных поэтов названий в основном нет. А я ж наверное хотела таким стать
Усё, Аня пописяла - я спать!

[Pannochka]

А не спится!
Специально для Ксаны типа юмор
Начиталась Энеиды Котляревського (девятый класс вроде )

Одна неперевірена версія сотворення світу

Коли Господь творив Адама
Хіба ж він знав, що вийде так
Що Єва - та іще мадама
Адама схопить у кулак.
Хіба ж він знав, Отець небесний
Що тая краля із ребра
І схрума плід його чудесний
Й Адама звабить як мара

Напевне, трохи покипівши
Узяв Господь отих нахаб
І, над чолом перекрутивши
На землю їх жбурнув як жаб
Адам ще не обсох був трохи
Та як торохнувся об дуб
Що аж посипались порохи
І ребра вискочили тут
Ще сила діяла магічна
І тії ребра стали враз...
Жінками! (Вельми фантастична
така історія для нас)
І стало тут жінок дванадцять
А чоловіка - й одного
Лиш череп"янків кільканадцять
З Адама вціліло всього
Та Єва мудра була жінка -
Веліла подружкам своїм
Зібрати пил  той, наче бджілкам.
Вони ж погодилися з тим.
А потім чистої водиці
в долонях кожна принесла
із недалечкої криниці -
і узялись до ремесла...

Лили, товкли, багно місили
(Ех, знадобивсь Адамів прах)
Собі мужів нових ліпили
Таких, що глянеш тільки -ах!
Кому який був до вподоби:
Тому носище утяли
Цьому зліпили вище лоба
Тому у зрості додали.
Ну ось - скінчилася робота
Попідправляли що не так
Цьому зробили меншим рота
тому - щоб важчий був кулак
А потім й самі зчепурились-
пішли скупались у ручай
попорозчісувались, вмились
Говорять "Й тута буде рай!"
Та й стали хлопців оживляти
(тут знову Євонька знайшлась)
Взялись статуї цілувати
І чують - глина тільки -хрясь!
Вродились парубки від духа!
В очах любов мов мак цвіте!
В дівчат закохані по вуха
(А їм то тільки й треба те)

З тих пір вже так і повелося
Що хоч і тішаться мужі
Що жнуть вони на хліб колосся
І гострять для війни ножі
Та що вони без рук жіночих,
що їх формують, як тоді?
Так жінка зліпить те, що схоче
Із чоловіка по собі!

[LiSSenok]

конечно в стихах явно прослеживается оти одвични украинськи страдання))) и даже в таком красивущем стихе про Сашу не удержалась и закончила укро хорором -хмари байдужи, морок пихатый , но все равно ты мне нравишься гораздо больше шевченка и котляревського))) love1118055 розмер, стих улетные конечно
Ира, а багно это овно? ну мне просо интересно из чего же, из чего же сделаны наши мальчишки по твоему мнению))))

[Pannochka]

 
так что, меня можно в школьную программу?
багно - это грязь, глиняное месиво

потому наверное я с этим делом и завязала, что из страданий выросла, а традиций поэтической радости в укр.поэзии не нашла

А муж наверное и не знает об этих виршиках
а то б засмеял

[LiSSenok]

Ир, ну так надо традицию)) хватит страданий
если б мне хоть две таких строчки написал, я б рыдала, а не смеялась. так что мне кажется вполне на какую годовщину подарить можно.

[Tatka]

Ира 
талантливая ты наша    и от мужа таланты скрываешь 
от таких вiршей либидо зашкаливать должно, у обоих 

[Pannochka]

Спасибо, мои дорогие!
откопала ещё один верлибрик (странно что не страждання-зітхання и даже либиду не за что зацепиться )
вроде больше нет такого, что на люди вынести можно


Ельф

З вуст ранкової квітки
Випила краплю нектару
Сон струсила собі на ніжки
І крилець пара...
Нишком навшпиньки - ой, роса!
Холодом покололо
Сховалася в квітку -
                     й видзвонює...
Мрійно навколо...

п.с Стихи то я больше не пишу, а вот списочек могу составить - кто настоящий друг, кто старушку порадовал коментом, кому не в лом хоть смайликом хоть таким обозначить своё внимание к моей персоне :af: